Юрій Кармазін: «Облрада «кинула» львів’ян на 40 млн грн»

Або чому окремі депутати облради за попадання в партійні списки платили по 100 000 і більше тисяч доларів 

 

Мудрі люди кажуть, що цінності змінюються. І жартівливо додають — залежно від статків. Колись у депутати йшли заради відстоювання народних інтересів. А нині — переважно заради «шкурних».

 Навар — на всіх

 Багато хто, отримавши депутатський мандат, починає пускати слину, відчувши, які перспективи для власної кишені відкриває цей статус. Адже, скажімо, важко втриматися від спокуси, коли крізь твої руки проходять сотні комунальних об’єктів, виставлених на продаж. А це — широкі можливості для різних фінансових маніпуляцій.

Схоже, на Львівщині такі схеми засвоїли дуже добре. І жваво застосовують (зокрема у Львівській обласній раді), від чого держава зазнає мільйонних матеріальних збитків. Як розповіла одна з поінформованих осіб, величезні втрати обласного бюджету зовсім не випадкові: що зникає в державній кишені, те додається в кишенях окремих спритних осіб, близьких до обласної влади.

Одна із поширених схем — реалізація майна за заниженими цінами. Діє вона так. Скажімо, товариство з обмеженою відповідальністю «Халявщик» (назва вигадана), засноване людьми, близькими до депутата або чиновника «з обмеженою відповідальністю» Хапуги Дерибанка (ім’я та прізвище вигадані), подає заявку на приватизацію шляхом викупу приміщення площею 486,5 кв. м. неподалік від центру. Вельмишановний пан Хапуга «домовляється» з кількома впливовими особами, і обласна рада дозволяє ТзОВ «Халявщик» викупити омріяне приміщення за ціною $700 за кв. м. Далі ТзОВ «Халявщик» продає це приміщення за ринковою ціною, яка становить, до прикладу, $3000 за кв. м., «наварюючи» у такий спосіб $2300 на кожному квадратному метрі. Легко підрахувати прибуток Хапуги Дерибанка від такої оборудки — помножимо $2300 на 486,5 і отримаємо $1,1 млн. Але ж наша розповідь буде неповною, якщо ми не згадаємо, що половину цієї суми вельмишановний пан Хапуга віддає на «відкат» тим обласним чиновникам і депутатам, які увійшли з ним «в долю», організувавши бездоганну з погляду нашого закону-дишла «прихватизаційну» процедуру.

Задоволені всі — і ті, хто сприяв покупцям, і ті, хто отримав об’єкт за сміховинними цінами, — окрім обдуреної громади. І це, як стверджують поінформовані особи, не єдина схема. І кому яке діло, що державний бюджет недоотримує мільйони, якщо товстішають власні кишені?..

 

«Прихватизація» через підставних осіб

 

Із цього приводу народний депутат Юрій Кармазін скерував депутатський запит Генеральному прокуророві України О. Медведьку щодо перевірки фактів корупційних діянь, зловживання владою, розкрадання державного та комунального майна на десятки мільйонів гривень з боку керівників Львівської обласної ради, Фонду комунального майна Львівської області, під час приватизації комунального майна, що завдало державі збитків на суму 40 мільйонів гривень, щодо бездіяльності з цього питання Львівської обласної прокуратури, вжиття заходів з повернення викрадених коштів у казну держави та притягнення винних осіб до відповідальності. У ньому народний обранець ретельно аналізує депутатську віртуозність на конкретних прикладах.

Навіть побіжне ознайомлення зі списком реалізованих об’єктів, скажімо, впродовж 2007—2008 років засвідчує, що приватизація у Львівській області проходить часто-густо непрозоро, в інтересах зацікавлених осіб, а не держави. Більшість об’єктів приватизації розписані наперед і викуповуються переважно окремими депутатами через підставних осіб. Особливо негативну роль у приватизації відіграють керівники обласної ради, які, користуючись своїми владними повноваженнями, змушують частину депутатського корпусу приймати вигідні їм рішення.

Щоб не бути голослівними, проаналізуємо список проданих об’єктів лише у Львові. Ну хто, скажіть, не захоче придбати приміщення, не доплативши за нього 2,4 млн грн? А саме таку суму недоотримав обласний бюджет, коли депутати проголосували за продаж підвального приміщення в будинку на пр. Чорновола, 59, за 780 тис. грн при ринковій вартості 3,2 млн грн. Або хто відмовиться придбати приміщення площею 247,8 кв. м. на вул. Кульпарківській, 95, за 304 тис. грн, коли його ринкова вартість 2,3 млн грн? Нормальна людина, маючи в руках товар, намагатиметься продати його за максимальну ціну, але депутати облради з дивовижною наполегливістю, як показує аналіз, «сплавляли» об’єкти за збитковими для бюджету цінами.

Ще 1,5 млн грн львів’яни втратили, коли депутати продали нежитлове приміщення площею 577 кв. м. на пр. Чорновола, 59. А коли голосували за реалізацію нежитлових приміщень разом із підвалом за адресою вул. Винниченка, 6, то спокійно затвердили ціну продажу в 1,1 млн грн, коли реальна ринкова вартість цього об’єкта на 5,7 (!) млн грн більша. 1,5 млн. грн. Львівщина недоотримала від реалізації приміщень на вул. Стрийській, 106, а ще 1,2 млн грн «пролетіли» повз бюджет внаслідок продажу приміщень на вул. Коперніка, 18.

Ну а рекордсменом у такому «дбайливому» ставленні до наповнення бюджету за статтею «Приватизація» стала реалізація будівлі площею 720 кв. м. за адресою вул. Вороного, 4. Будиночок депутати «сплавили» за 3,5 млн грн, тоді як його реальна ринкова вартість 16,4 млн грн. Вигідно? Авжеж! Обласний бюджет недоотримав 12,9 млн грн.

Просто розпродаж якийсь за акційними цінами! Однак чомусь ніхто з депутатів не влаштував рекламної кампанії напередодні розпродажу, хоча, довідавшись про такі «халявні» ціни знайшовся б, очевидно, не один охочий придбати його. Але не влаштували. Провели тихцем. Кулуарно. Аби ніхто не довідався. І громадяни Львівщини теж. Бо як потім пояснювати їм під час виборів, що 13 мільйонів гривень «прогнали» мимо бюджетної каси?

А приватизація сьогодні — одна із головних статей наповнення обласного бюджету. Батьки області постійно скаржаться на нестачу коштів, на «злиденні» надходження з центру. І при цьому чомусь ані словом не обмовляються, чому мільйони втрачають на кулуарній приватизації. А різниця в 200—900 тис. грн між ринковою ціною і продажною, за яку депутати «збувають» комунальну власність під час голосувань, вже стала ледь не нормою. Приклади? Їх більш ніж достатньо: нежитлові приміщення на вул. Винниченка, 12 (ринкова ціна — майже 1,1 млн грн, продажна — 209 тис. грн.; різниця — 859 тис. грн), на вул. Шевченка, 311 (різниця 917 тис. грн.), на вул. Антонича, 10 (різниця 581 тис. грн), на вул. Січових Стрільців, 13 (різниця 464 тис. грн), на вул. Липинського, 54 (різниця 681 тис. грн), на вул. Вороного, 3 (різниця 308 тис. грн), на вул. Січових Стрільців, 3 (різниця 278 тис. грн); на вул. Залізничній, 16 (різниця 138 тис. грн); на вул. Винниченка, 6 (різниця 280 тис. грн); на вул. Стрийській, 106 (різниця 144 тис. грн); на вул. Чайковського, 17 (різниця 146 тис. грн) і багато інших.

 

Кидок на 39 млн грн

 

Фактично, за таким демпінговими ціна депутати «прогнали» майже всі комунальні об’єкти. Загальна різниця в коштах, які недоотримав бюджет області за статтею «Приватизація» лише за 2007 рік, становила 39 млн грн! Тоді як на користь громади пішло лише 13 млн грн. Елементарний аналіз показує, що завдяки різним кулуарним домовленостям і договірному голосуванню державу «кинули» на суму втричі більшу. Тож не дивно, що місце в списку кандидатів у депутати обласної ради коштувало під час виборів 2006 року понад $100 000.

Запитання: чиї інтереси відстоює депутатський корпус? Зовсім не інтереси громади. Бо набагато легше потім пояснювати бюджетні недоврахування різними економічними кризами, фарс-мажорними обставинами, аніж власними протиправними діяннями.

Аналогічна ситуація з приватизацією комунального майна в попередні роки і в першому кварталі 2008 року.

Розгляньмо докладніше класичний приклад шахрайських дій керівників Львівської обласної ради під час приватизації Львівського будинку культури працівників торгівлі, де держава недорахувалася 12 млн грн. У квітні 2007 року без будь-якого погодження з трудовими та творчими колективами було прийнято рішення про продаж будинку культури. Більше того, його реалізували раніше, ніж було ліквідоване саме підприємство. Продали разом із трудовим колективом, як колгоспне стадо. Численні звернення відомих діячів культури, депутатів, керівників творчих колективів про забезпечення колективу будинку культури і творчих колективів приміщеннями цинічно відкидали й залишали без відповіді. Але цього разу попеклися, оскільки разом із трудовим колективом будинку культури продали і приймальню ПЗВ. На сьогодні приміщення перебуває під судовим арештом.

На жаль, лише невелика група фахівців знає тонкощі приватизаційних законів. Про ще одну протизаконну схему приватизації, яку практикують на Львівщині, розповіла голова правління Львівської обласної громадської організації «Солідарність» А. Семенюк. Згідно із Законом України «Про Державну програму приватизації на 2000—2002 роки», визначено класифікацію об’єктів приватизації. До групи «А» належать цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та підрозділи підприємств, виділені у самостійні структури, а також готелі, об’єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах, будівлі, споруди та нежилі приміщення, тощо. До групи «Ж» (незалежно від вартості) — об’єкти охорони здоров’я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об’єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об’єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об’єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується. Однак ділки вільно маніпулюють цим законодавством. Один із прикладів — приватизація шляхом викупу будівлі готелю «Жорж». Будинок мав бути віднесений виключно до об’єктів групи «А», адже він належить до пам’яток культурної спадщини і, згідно із Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини», приватизації не підлягав. Однак за рішенням Господарського суду Львівської області («Відомості приватизації» від 14.11.2007 р. №44 (465)) готель протизаконно викупила і приватизувала юридична особа. Слід зазначити, що Будинок культури працівників торгівлі приватизували ті самі особи, які за безцінь придбали готель «Жорж».

 

Сліпа прокуратура

 

Держава зазнає мільйонних збитків, а винуватців начебто й немає. Прокуратура ж області не вивчає й не реагує на очевидно незаконні рішення Львівської обласної ради, а в окремих випадках навіть потурає її незаконним діям. Силова структура не вживає жодних заходів із перевірки таких фактів, а тим більше не намагається повернути громаді незаконно приватизоване майна.

— Приватизація повинна відбуватися виключно прозоро, щоб людям було зрозуміло, хто, як і за які заслуги отримав можливість приватизувати шляхом викупу комунальне майно, — каже Юрій Кармазін. — А не так, щоб потім навіть у фахівців волосся дибки ставало від цін, за які ці об’єкти були реалізовані.

Тож у своєму депутатському зверненні Юрій Кармазін просить О. Медведька перевірити факти згаданих корупційних діянь, вжити заходів щодо повернення вкрадених коштів до скарбниці держави і притягнути винних до відповідальності. Народний депутат також наполягає на порушенні кримінальної справи за фактом зловживання владою та розкрадання державного і комунального майна в особливо великих розмірах щодо посадових осіб Львівської обласної ради. Крім того, він попросив шефа Генпрокуратури провести перевірку рішень сесій Львівської обласної ради щодо приватизації комунального майна впродовж 2006—2008 рр.. і внести протести на незаконні рішення Львівської облради з приводу приватизації.

Процес перевірки перебуває на контролі газети «Вибір».

 

Петро НАЛИВАЙЧЕНКО